Громадська Спілка "СУСАР" — 22 лютого 2020

Проєкти законів 1193 та 1193-1 відправлено на доопрацювання !

22 лютого 2020 (22:56:17)

          Комітет Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури на своєму засіданні 19 лютого 2020 року (протокол № 13) розглянув проєкти законів України «Про внесення змін до деяких законів України щодо приведення їх у відповідність із законодавством Європейського Союзу у сфері перевезення небезпечних вантажів» (реєстр. № 1193 (доопрацьований) від 06.09.2019 р.), поданий народними депутатами України Величковичем М.Р., Климпуш-Цинцадзе І.О. та іншими,  та «Про внесення змін до деяких законів України щодо приведення їх у відповідність із законодавством Європейського Союзу у сфері перевезення небезпечних вантажів» (реєстр. № 1193-1 від 20.09.2019 р.), поданий народними депутатами України Кісєлем Ю.Г., Корявченковим Ю.В. та іншими.

         Обома законопроєктами пропонуються відповідні зміни до законів України «Про перевезення небезпечних вантажів», «Про транспорт» та «Про автомобільний транспорт», а за реєстр. № 1193-1 додатково й до Кодексу України про адміністративні правопорушення. 
Відповідно до цих законопроєктів, серед іншого, пропонується у Законі України «Про перевезення небезпечних вантажів»:
          1) доповнити у статті 1 визначеннями нових термінів (таких як «вантажі підвищеної небезпеки», «інші учасники перевезення небезпечних вантажів», «уповноважений (консультант, радник) з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів», а за реєстр. № 1193-1 ще й «вантажні операції», «транспортний засіб», «діяльність пов’язана з перевезення небезпечних вантажів») та внести зміни до окремих наявних у Законі визначень термінів («небезпечний вантаж», «суб’єкт перевезення небезпечних вантажів», «перевезення небезпечних вантажів», «перевізник небезпечного вантажу» та інших);
          2) уточнити та доповнити права та обов’язки відправника, перевізника та одержувача у сфері перевезення небезпечних вантажів (статті 7-9), а також доповнити окремими статтями 91 та 92 стосовно прав та обов’язків у вказаній сфері інших учасників перевезення небезпечних вантажів та уповноваженого (консультанта, радника) з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів;
          3) переглянути повноваження та компетенції спеціально уповноважених органів у сфері перевезення небезпечних вантажів – Мінінфраструктури (як компетентного органу у цій сфері), МВС, Національної поліції, Укртрансбезпеки та інших центральних органів виконавчої влади (статті 14, 141 та 16);
          4) уточнити вимоги до транспортних засобів, якими перевозяться небезпечні вантажі (стаття 19), тощо.
          Крім того, законопроєктом за реєстр. № 1193-1 у статтях 16-2 та 16-3 Закону України «Про транспорт» уточняється (доповнюється) компетенція Укртрансбезпеки у сфері перевезення небезпечних вантажів автомобільним і залізничним транспортом та Морської адміністрації – морським та річковим транспортом. Також пропонується Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнити новими статтями щодо порушень законодавства у сфері перевезення небезпечних вантажів залізничним, морським та річковим транспортом (стаття 132-2) та щодо невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті (стаття 188-52), з покладанням відповідних повноважень зі складання протоколів про адміністративні правопорушення на посадових осіб Укртрансбезпеки і Морської адміністрації (зміни до пункту 1 частини першої статті 255).
         Важливою відмінністю між законопроєктами є запропоновані зміни до статей 14, 14-1 та 16 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», статей 16-2 та 16-3 Закону України «Про транспорт» у частині повноважень і компетенції міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у сфері перевезення небезпечних вантажів.
Слід зазначити, що законопроєктом реєстр. № 1193 пропонується передати Мінінфраструктури тільки окремі функції МВС стосовно дорожнього перевезення небезпечних вантажів, тоді як законопроєктом № 1193-1 пропонується розширити повноваження Мінінфраструктури – до наявних повноважень у цій сфері на залізничному, авіаційному, морському та річковому транспорті передати повноваження стосовно дорожнього перевезення небезпечних вантажів, зокрема ті, що на сьогодні закріплені за МВС, водночас без визначення окремих повноважень (в т.ч. не закріплюючи їх за іншими державними органами), зокрема щодо приймання іспитів у водіїв транспортних засобів і уповноважених (консультантів, радників) з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів і видачі відповідних свідоцтв, видачі свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів. Разом з цим, відсутнє обґрунтування щодо такого перерозподілу повноважень та можливості реалізації цих повноважень у запропонованій редакції відповідними центральними органами виконавчої влади, що в свою чергу може стати перепоною в отриманні фізичними та юридичними особами своєчасних та якісних послуг, призвести до ускладнення ведення господарської діяльності у цій сфері та економічних втрат як суб’єктів господарювання, так і держави.
         Крім того, відповідно до положень статті 35 Закону України «Про дорожній рух» періодичність проходження обов’язкового технічного контролю транспортними засобами, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації становить двічі на рік. При цьому положеннями підрозділу 9.1.2.3 ДОПНВ передбачено, що транспортні засоби для перевезення небезпечних вантажів повинні піддаватись огляду щорічно – тобто один раз на рік. Однак ця норма українського законодавства, що суперечить положенням законодавства Європейського Союзу, не виправлена законопроєктами.
         У зв’язку з вищевикладеним та з урахуванням наданих зауважень і пропозицій, у законопроєктах доцільно:
         1) забезпечити баланс та оптимальний розподіл повноважень і компетенції центральних органів виконавчої влади у сфері перевезення небезпечних вантажів (насамперед стосовно дорожнього перевезення небезпечних вантажів), зокрема Мінінфраструктури та МВС, який би сприяв протидії зловживанню при запропонованому поєднанні повноважень регуляторного, дозвільного та контрольного характеру;
         2) передбачити норми, які сприятимуть забезпеченню належної реалізації центральними органами виконавчої влади визначених повноважень і компетенцій у сфері перевезення небезпечних вантажів, зокрема дозвільних, з надання адміністративних послуг, в тому числі з урахуванням підготовленості та спроможності державних органів надавати ці послуги, а також зручності для фізичних та юридичних осіб;
         3) врегулювати питання стосовно визначення діяльності у цій сфері, яка підлягає ліцензуванню (з огляду на п. 24 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»), що потребує уточнення визначення терміну «перевезення небезпечних вантажів», згідно з яким передбачене широке коло суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана з перевезенням небезпечних вантажів, однак які безпосередньо не здійснюють переміщення таких вантажів транспортними засобами;
          4) уточнити (доповнити) визначення окремих термінів, зокрема щодо таких як «вантажі підвищеної небезпеки», «інші учасники перевезення небезпечних вантажів»;
          5) гармонізувати вимоги національного законодавства щодо періодичності проходження обов’язкового технічного контролю транспортними засобами, що перевозять небезпечні вантажі, з вимогами міжнародних договорів України у сфері перевезення небезпечних вантажів.
           Ураховуючи викладене та результати обговорення на засіданні, Комітет з питань транспорту та інфраструктури ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді України:
           1. Проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо приведення їх у відповідність із законодавством Європейського Союзу у сфері перевезення небезпечних вантажів» (реєстр. № 1193 (доопрацьований) від 06.09.2019 р.) повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання;
           2. Проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо приведення їх у відповідність із законодавством Європейського Союзу у сфері перевезення небезпечних вантажів» (реєстр. № 1193-1 від 20.09.2019 р.) направити до головного комітету для підготовки на повторне перше читання.

Рейдерство повноважень, Мінінфраструктури активно наступає на МВС !

22 лютого 2020 (22:40:14)

          14 лютого 2020 року відбулось засідання підкомітету з питань безпеки дорожнього руху та безпеки на транспорті Комітету з питань транспорту та інфраструктури Верховної Ради України. У засіданні взяли участь народні депутати - члени Комітету з питань транспорту та інфраструктури, представники Міністерства інфраструктури України, Державної служби України з безпеки на транспорті, Головного сервісного центру МВС, Національної поліції України, Європейської Бізнес Асоціації, профільних громадських організацій та репрезентативних асоціацій.
         У ході обговорення проєктів, після оголошення власних позицій представників міністерств та відомств, яскраво проявилась банальна неготовність авторів проєктів та їх неналежне відношення до підготовки у засіданні Комітету з питань транспорту та інфраструктури Верховної Ради України. 
         Представники Мінінфраструктури, інформуючи народних депутатів Комітету з питань транспорту та інфраструктури про зміст проєктів законів, керувались лише загальними поняттями, проводили не зовсім прийнятні аналогії та оперували неперевірними фактами. Жодних аналітичних або статистичних висновків не було представлено на обговорення присутнім. Із загального змісту доповіді представників Мінінфраструктури, можна прийти до висновку, що компетенція транспортного відомства повинна бути єдиною та неділимою, лише тому, що у ряді європейських країн компетенція з питань дорожнього перевезення небезпечних вантажів належить до подібних міністерств. Будь-яких зрозумілих та вагомих аргументів, які б свідчили про готовність Мінінфраструктури до змін, формування та реалізації державної політики у сфері перевезення небезпечних вантажів на всіх видах транспорту не було. 
        На превеликий жаль, головуючий на засіданні не запитав присутніх представників Мінінфраструктури про відомчі здобутки та доступність послуг, для прикладу, у сфері навчання осіб, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів на морі, річках, залізничному та авіаційному транспорті, де компетенція належить транспортному відомству. Переконані, що результати були б вражаючими та переконливими. 
         Перехід компетенції з МВС до Мінінфраструктури в частині організації підготовки водіїв, процес складний та потребує детального обрахунку. Звісно, що на фоні звичайних водіїв, які проходять підготовку (перепідготовку) в автошколах, а це близько 500 тис. щорічно, підвищення кваліфікації водіїв (спеціальну підготовку) проходять біля 20 тис., у порівнянні з автошколами, невелика кількість користувачів такої послуги, але тим не менш, на даний час, обидві категорії водіїв отримують послуги практично в однакових умовах. Підвищення якості (покращення) адміністративних послуг, у свій час, проводилось за практичної допомоги Консультативної місії Європейського Союзу (КМЄС), під час реформування застарілої системи МРЕВ ДАІ на прогресивну систему сервісних центрів МВС. З інформації засобів масової інформації, оцінка авторитетної європейської місії EUAM Ukraine щодо реформування системи сервісних центрів МВС була позитивною.
          Державою було інвестовано у сервісні центри МВС чималі кошти з бюджету, на облаштування адміністративних будівель, навчання власного персоналу, закупівлю пристроїв для друку відповідних свідоцтв, адаптацію програмного забезпечення, створення необхідних ресурсів у державному реєстрі МВС, автоматичного відстеження та підтвердження прав громадян на керування транспортними засобами  для отримання послуги тощо. 
         Перераховане вище та багато інших важливих аспектів не були взагалі враховані представниками Мінінфраструктури, схоже, що вони керуються лише бажанням, надуманими перспективами та амбітними планами свого керівництва.   
         Нездатність Мінінфраструктури до ефективної організації надання адміністративних послуг та управлінням своєю компетенцією, підтверджується вже тривалою відсутністю державного реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, а також сертифікатів відповідності транспортних засобів, виданих уповноваженими органами або органами із сертифікації. Дана сфера діяльності також пов’язана з автомобільним транспортом та послугами, які надаються сервісними центрами МВС. За таких умов та подібним станом виконання Мінінфраструктури завдань Уряду, будь-які нові повноваження та у зв’язку з цим діяльність, приречені на провал. 
         З точки зору якості підготовки проєктів законів, дивним виявилось те, що куратори проєктів взагалі не проаналізували діюче законодавство у сфері безпеки дорожнього руху та намагались урегулювати одну і ту ж сферу різними законодавчими актами для різних міністерств одночасно. Скоріше це ганебно чим дивно, як для представників центральних органів виконавчої влади.  
         В листах громадського об’єднання, які наприкінці 2019 року були направлені до вищих органів законодавчої та виконавчої влади зазначено про урегулювання законодавцем даного питання у спосіб, який називається – атестація викладачів та акредитація навчальних закладів. За інформацією МВС, на даний час, активно триває нормотворча робота в Головному сервісному центрі МВС з приведення у відповідність положення наказу МВС України від 21.03.2008 № 130 «Про убезпечення перевезення небезпечних».  
         Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначено, що саме МВС є компетентним органом у сфері акредитації закладів та атестації спеціалістів, які здійснюють спеціальне навчання водії з питань дорожнього перевезення небезпечних вантажів – ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІ (Постанова КМУ № 487 від 20.05.2009, пункт 2). Підтвердженням урегульованості даного питання являється зміст статті 17 Закону України «Про автомобільний транспорт», у якій вказується на підготовку, перепідготовку, атестацію та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів у порядку постанови Кабінету Міністрів України № 487 від 20.05.2009 за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, та Міністерства внутрішніх справ України. 
         Слід зауважити, що Мінінфраструктури не реалізувавши чергове своє зобов’язання перед платниками податків, не розробило Порядок підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів спеціальним та спеціалізованими транспортними засобами. Інформуємо, що така необхідність виникла ще у 2009 році. Цей порядок необхідний для того щоб проводити спеціальне навчання водіїв, які направляються вантажоперевізниками, з метою подальшого надання послуг. Таке навчання повинно проводитись на базі акредитованих МВС навчальних закладів та атестованими МВС спеціалістами. Зауважуємо, що даний порядок охоплював би питання не лише пов’язані з дорожнім перевезенням небезпечних вантажів, але й великовагових та великогабаритних вантажів.    
         Не реалізовуючи власних завдань, у тому числі Уряду, Мінінфраструктури руйнує, а не реформує автомобільну галузь під гарними та гучними спічами – ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ. 
         Мінінфраструктури, на виконання пункту 1812 Плану заходів, з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 р. № 1106, повинне в термін до 31 грудня 2020 року, запровадити систему підтвердження професійної компетенції водіїв, що надають послуги з міжнародного перевезення пасажирів та вантажів. Те, що транспортним відомством у 2019 році було оприлюднено на своєму сайті важко назвати нормативно-правовим актом у сфері підтвердження професійної компетенції водіїв, що надають послуги з міжнародного перевезення пасажирів та вантажів. Розроблений проєкт Порядку підтвердження професійної компетентності водіїв транспортних засобів для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів, ґрунтується тільки на Положенні про Мінінфраструктури, яке не може визначати повноваження суб’єктів владних повноважень. 
         Недосконалим виявився проєкт Закону № 7317 від 17.11.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері убезпечення експлуатації колісних транспортних засобів відповідно до вимог Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони», метою якого було вдосконалення законодавчого урегулювання ринку послуг автомобільного транспорту в Україні, задоволення потреб суспільства і економіки у безпеці перевезень, ефективного споживання ресурсів та зменшення техногенного впливу автомобільних транспортних засобів шляхом адаптації норм законодавства України до норм актів ЄС згідно з Угодою про асоціацію Україна – ЄС, а саме імплементації 7 актів законодавства Європейського Союзу (додаток XXXII до глави 7 «Транспорт» розділу V «Економічне і галузеве співробітництво». У якому, зокрема, планувалось відрегулювати на законодавчому рівні засади організації системи проходження початкової та періодичної підготовки та підтвердження професійної компетентності водіями транспортних засобів відповідно до положень Директиви 2003/59/ЄС від 15 липня 2003 року.   
        Незважаючи на власні відомчі вади, Мінінфраструктури замість повноцінної реалізації своїх повноважень, імплементації норм європейського законодавства та євроінтеграції у своєму секторі, розробляє «стратегічні» проєкти та витрачає час державних службовців на генерацію та реєстрацію чергових сірих проєктів.        
         У 2000 році, після ратифікації Верховною Радою України, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), у редакції Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» № 1644-III від 06.04.2000, повноваженнями у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів законодавцем було наділено Державтоінспекцією МВС України, яка ліквідована у листопаді 2015 року. На той час, Державтоінспекція вже здійснювала прийом іспитів у водіїв та реєстрацію транспортних засобів, а також контроль на вулично-дорожній мережі, перевірку технічного стану транспортних засобів з видачею техталонів, вела облік виданих документів. Адміністративні підрозділи були оснащені та доступні для обслуговування громадян, відповідно до вимог того часу. 
         Нинішні підрозділи Укртрансбезпеки, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, і на даний час не можуть належним чином реалізовувати ті повноваження, які надані державою. Яскравим результатом діяльності служби є ріст аварійності на комерційному транспорті та незадовільний експлуатаційний стан автомобільних доріг, який зруйнований автомобільними перевезеннями великовагового вантажу. 
         Не менш вразливим результатом діяльності транспортного відомства, а зокрема Укртрансбезпеки є виконання Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Згідно статті 7 згаданого Закону, ліцензуванню підлягають перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом. У сфері автомобільного транспорту існує стійка схема нелегальних автомобільних перевезень, особливо пасажирських. За деякими висновками експертів, втрати бюджету України від діяльності нелегальних лише пасажирських автоперевізників оцінюється в мільярди гривень на рік. Динамічно і стабільно руйнується галузь пасажирських перевезень. Сьогодні галузь корумпована на стільки, що не має жодних перспектив для її інвестування. Експлуатаційний стан пасажирського автотранспорту, особливо в районних центрах, жахливий, жалюгідний і небезпечний. Потрохи знищується мережа автовокзалів та автостанцій, яка коштує мільярди і відновити яку швидко буде неможливо. Окремою цікавою історією є сегмент нерегулярних пасажирських перевезень з видачею дозволів. 
         Тепер, після вдалого «обліку» автоперевізників весь цей хаос Мінінфраструктури планується перенести у сферу дорожніх перевезень небезпечних вантажів. Посилити корупційний вплив - «призначати або визначати» центри спеціального навчання, як це пропонується у проєктах та знищити діючу систему підвищення кваліфікації МВС - мета транспортних реформаторів. Дорече, поняття «призначення» притаманне сфері регулювання Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», напевно автори проєкту мають безпосереднє відношення до органів з оцінки відповідності та корупційних історій з цим пов’язаних.                  
           Про які функції з перевірки знань водіїв, допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів або уповноваження суб’єктів на перевірку цистерн може йти мова?! Можливо силами Директорату з безпеки на транспорті Мінінфраструктури забезпечиться прийом іспитів та решта компетенції, яку планують забрати від МВС?! Напевно працівники Укртрансбезпеки та Директорату з безпеки на транспорті планують збирати щорічні звіти уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів на автомобільному транспорті, контролювати їх вчасне складання та притягувати винних посадових осіб суб’єктів перевезення небезпечних вантажів до відповідальності. 
         Більш того, з нещодавньої заяви Міністра Мінінфраструктури, підрозділи Укртрансбезпеки у 2020 році будуть перезавантаженні, а це тривалий час і законодавчо передбачені процедури для роботодавця та робітника, гарантоване саботування роботи бувшими працівниками та брак професіоналів, а також організаційні питання щодо створення нової служби, стратегія, концепції, плани, персонал, це роки кропіткої роботи. 
         Цілком логічно, що народним депутатам Верховної Ради України ІІІ скликання у 2000 році, необхідно було гарантований контроль та відсутність випадкових ризиків в автомобільній сфері, особливо в частині перевезення небезпечних вантажів. Тому і було прийнято народними обранцями мудре і довгострокове рішення про делегування повноважень з контролю безпеки дорожнього руху під час перевезення небезпечних вантажів Міністерству внутрішніх справ. 
         В умовах сьогодення, експериментальні погляди деяких представників виконавчої гілки влади у сфері перевезення небезпечних вантажів скоріше загрожують національній безпеці, ніж гармонізують сферу, імплементація європейських норм повинна мати поступовий та впевнений характер.    
         Згідно статті 89 Закону України «Про регламент Верховної Ради України» право законодавчої ініціативи у Верховній Раді належить Президенту України, народним депутатам, Кабінету Міністрів України і Національному банку України. 
         Тому, на думку фахівців об’єднання, взагалі недопустимим є робота із законодавчими ініціативами без залучення в обговоренні проєктів тих досвідчених представників профільних міністерств та відомств в компетенції яких перебувала чи перебуває та чи інша сфера діяльності. Непотрібно приймати поспішні рішення та обмежуватись поглядом окремих експертів, фахівців, або позицією випадкових працівників міністерства у якому ніколи не була компетенція, це злочинно та небезпечно для країни. 
         Необхідність в актуалізації Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» звісно виникає, більш того, він має безліч прогалин з точки зору державного контролю та взаємодії між уповноваженими органами. Діюча редакція не визначає всіх учасників, коло національних компетентних органів, їх права і обов’язки, форми державного контролю та багато іншого. Над проєктом змін до Закону повинні у першу чергу працювати працівники профільних управлінь міністерств, спільно з юридичною службою таких відомств, враховуючи здобутий досвід, приймаючи до уваги аналітичні дані попереднього періоду та прогнозуючи наслідки внесених змін та навантаження на кишені платників податків.   
       Отже, громадське об’єднання вважає передчасною ініціативу щодо передачі повноважень у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів від МВС до Мінінфраструктури, з причини неготовності останніх та відсутності концепції розвитку сфери.