Комітет Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури на своєму засіданні 19 лютого 2020 року (протокол № 13) розглянув проєкти законів України «Про внесення змін до деяких законів України щодо приведення їх у відповідність із законодавством Європейського Союзу у сфері перевезення небезпечних вантажів» (реєстр. № 1193 (доопрацьований) від 06.09.2019 р.), поданий народними депутатами України Величковичем М.Р., Климпуш-Цинцадзе І.О. та іншими, та «Про внесення змін до деяких законів України щодо приведення їх у відповідність із законодавством Європейського Союзу у сфері перевезення небезпечних вантажів» (реєстр. № 1193-1 від 20.09.2019 р.), поданий народними депутатами України Кісєлем Ю.Г., Корявченковим Ю.В. та іншими.
Обома законопроєктами пропонуються відповідні зміни до законів України «Про перевезення небезпечних вантажів», «Про транспорт» та «Про автомобільний транспорт», а за реєстр. № 1193-1 додатково й до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до цих законопроєктів, серед іншого, пропонується у Законі України «Про перевезення небезпечних вантажів»:
1) доповнити у статті 1 визначеннями нових термінів (таких як «вантажі підвищеної небезпеки», «інші учасники перевезення небезпечних вантажів», «уповноважений (консультант, радник) з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів», а за реєстр. № 1193-1 ще й «вантажні операції», «транспортний засіб», «діяльність пов’язана з перевезення небезпечних вантажів») та внести зміни до окремих наявних у Законі визначень термінів («небезпечний вантаж», «суб’єкт перевезення небезпечних вантажів», «перевезення небезпечних вантажів», «перевізник небезпечного вантажу» та інших);
2) уточнити та доповнити права та обов’язки відправника, перевізника та одержувача у сфері перевезення небезпечних вантажів (статті 7-9), а також доповнити окремими статтями 91 та 92 стосовно прав та обов’язків у вказаній сфері інших учасників перевезення небезпечних вантажів та уповноваженого (консультанта, радника) з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів;
3) переглянути повноваження та компетенції спеціально уповноважених органів у сфері перевезення небезпечних вантажів – Мінінфраструктури (як компетентного органу у цій сфері), МВС, Національної поліції, Укртрансбезпеки та інших центральних органів виконавчої влади (статті 14, 141 та 16);
4) уточнити вимоги до транспортних засобів, якими перевозяться небезпечні вантажі (стаття 19), тощо.
Крім того, законопроєктом за реєстр. № 1193-1 у статтях 16-2 та 16-3 Закону України «Про транспорт» уточняється (доповнюється) компетенція Укртрансбезпеки у сфері перевезення небезпечних вантажів автомобільним і залізничним транспортом та Морської адміністрації – морським та річковим транспортом. Також пропонується Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнити новими статтями щодо порушень законодавства у сфері перевезення небезпечних вантажів залізничним, морським та річковим транспортом (стаття 132-2) та щодо невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті (стаття 188-52), з покладанням відповідних повноважень зі складання протоколів про адміністративні правопорушення на посадових осіб Укртрансбезпеки і Морської адміністрації (зміни до пункту 1 частини першої статті 255).
Важливою відмінністю між законопроєктами є запропоновані зміни до статей 14, 14-1 та 16 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», статей 16-2 та 16-3 Закону України «Про транспорт» у частині повноважень і компетенції міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у сфері перевезення небезпечних вантажів.
Слід зазначити, що законопроєктом реєстр. № 1193 пропонується передати Мінінфраструктури тільки окремі функції МВС стосовно дорожнього перевезення небезпечних вантажів, тоді як законопроєктом № 1193-1 пропонується розширити повноваження Мінінфраструктури – до наявних повноважень у цій сфері на залізничному, авіаційному, морському та річковому транспорті передати повноваження стосовно дорожнього перевезення небезпечних вантажів, зокрема ті, що на сьогодні закріплені за МВС, водночас без визначення окремих повноважень (в т.ч. не закріплюючи їх за іншими державними органами), зокрема щодо приймання іспитів у водіїв транспортних засобів і уповноважених (консультантів, радників) з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів і видачі відповідних свідоцтв, видачі свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів. Разом з цим, відсутнє обґрунтування щодо такого перерозподілу повноважень та можливості реалізації цих повноважень у запропонованій редакції відповідними центральними органами виконавчої влади, що в свою чергу може стати перепоною в отриманні фізичними та юридичними особами своєчасних та якісних послуг, призвести до ускладнення ведення господарської діяльності у цій сфері та економічних втрат як суб’єктів господарювання, так і держави.
Крім того, відповідно до положень статті 35 Закону України «Про дорожній рух» періодичність проходження обов’язкового технічного контролю транспортними засобами, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації становить двічі на рік. При цьому положеннями підрозділу 9.1.2.3 ДОПНВ передбачено, що транспортні засоби для перевезення небезпечних вантажів повинні піддаватись огляду щорічно – тобто один раз на рік. Однак ця норма українського законодавства, що суперечить положенням законодавства Європейського Союзу, не виправлена законопроєктами.
У зв’язку з вищевикладеним та з урахуванням наданих зауважень і пропозицій, у законопроєктах доцільно:
1) забезпечити баланс та оптимальний розподіл повноважень і компетенції центральних органів виконавчої влади у сфері перевезення небезпечних вантажів (насамперед стосовно дорожнього перевезення небезпечних вантажів), зокрема Мінінфраструктури та МВС, який би сприяв протидії зловживанню при запропонованому поєднанні повноважень регуляторного, дозвільного та контрольного характеру;
2) передбачити норми, які сприятимуть забезпеченню належної реалізації центральними органами виконавчої влади визначених повноважень і компетенцій у сфері перевезення небезпечних вантажів, зокрема дозвільних, з надання адміністративних послуг, в тому числі з урахуванням підготовленості та спроможності державних органів надавати ці послуги, а також зручності для фізичних та юридичних осіб;
3) врегулювати питання стосовно визначення діяльності у цій сфері, яка підлягає ліцензуванню (з огляду на п. 24 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»), що потребує уточнення визначення терміну «перевезення небезпечних вантажів», згідно з яким передбачене широке коло суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана з перевезенням небезпечних вантажів, однак які безпосередньо не здійснюють переміщення таких вантажів транспортними засобами;
4) уточнити (доповнити) визначення окремих термінів, зокрема щодо таких як «вантажі підвищеної небезпеки», «інші учасники перевезення небезпечних вантажів»;
5) гармонізувати вимоги національного законодавства щодо періодичності проходження обов’язкового технічного контролю транспортними засобами, що перевозять небезпечні вантажі, з вимогами міжнародних договорів України у сфері перевезення небезпечних вантажів.
Ураховуючи викладене та результати обговорення на засіданні, Комітет з питань транспорту та інфраструктури ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді України:
1. Проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо приведення їх у відповідність із законодавством Європейського Союзу у сфері перевезення небезпечних вантажів» (реєстр. № 1193 (доопрацьований) від 06.09.2019 р.) повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання;
2. Проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо приведення їх у відповідність із законодавством Європейського Союзу у сфері перевезення небезпечних вантажів» (реєстр. № 1193-1 від 20.09.2019 р.) направити до головного комітету для підготовки на повторне перше читання.