Міжнародне законодавство

Міжнародні угоди у сфері перевезення небезпечних вантажів

Міжнародні організації:

UNO – Організація Об’єднаних Націй;

ECOSOC – Економічна і Соціальна Рада Організації Об’єднаних Націй;

ICAO – Міжнародна організація цивільної авіації;

IATA – Міжнародна асоціація повітряного транспорту;

IMO – Міжнародна морська організація;

CKR – Центральна комісія судноплавства по Рейну;

ECE – Європейська економічна комісія;

OTIF – Міжурядова організація з міжнародних залізничних перевезень;

ОСЗ – Організація співробітництва залізниць;

Рада – Рада із залізничного транспорту;

Основні джерела законодавства у сфері перевезення небезпечних вантажів:

Типові Правила – Рекомендації ООН з перевезення небезпечних вантажів: Типові правила;

Керівництво з випробувань і критеріїв – Рекомендації ООН з перевезення небезпечних вантажів: Керівництво з випробувань і критеріїв;

СГС – Узгоджена на глобальному рівні система класифікації небезпеки та маркування хімічних речовин;

ПБПРМ – Правила безпечного перевезення радіоактивних матеріалів;

Міжнародні регламенти:

ICAO TI – Технічні інструкції з безпечного перевезення небезпечних вантажів по повітрю;

IATA DGR – Правила перевезень небезпечних вантажів ІATA;

IMDG CODE – Міжнародний кодекс морського перевезення небезпечних вантажів;

ADN – Європейська угода про міжнародне перевезення небезпечних вантажів внутрішніми водними шляхами;

ADR – Європейська угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів;

RID – Правила міжнародного перевезення небезпечних вантажів залізницею;

ППОГ – Правила перевезення небезпечних вантажів по залізницях;

ППЖГ – Правила перевезень рідких вантажів наливом в вагонах-цистернах і вагонах бункерного типу для перевезення нафтобітуму.

Основні джерела міжнародного законодавства у сфері перевезення небезпечних вантажів

Головним джерелом всього законодавства у сфері перевезення небезпечних вантажів всіма видами транспорту є Рекомендації ООН з перевезення небезпечних вантажів: Типові правила.

Розробка рекомендацій щодо перевезення небезпечних вантажів (Типових правил) здійснюється Комітетом експертів з перевезення небезпечних вантажів та узгодженої на глобальному рівні системі класифікації та маркування хімічних речовин Економічної і Соціальної Ради Організації Об’єднаних Націй. На їх основі міжнародні організації та національні органи влади різних країн розробляють нормативні документи, що регламентують перевезення небезпечних вантажів різними видами транспорту.

На сьогодні діє 17 та редакція Типових правил з перевезення небезпечних вантажів.

Великий вплив на регламентацію перевезення небезпечних вантажів різними видами транспорту надає Узгоджена на глобальному рівні система класифікації небезпеки та маркування хімічних речовин (СГС).

На практиці дуже часто стикаєшся з ситуацією, коли один і той же хімічний продукт класифікується неоднаково. Згідно одного документа він є небезпечним вантажем, згідно іншого немає. З маркуванням теж не все гладко. В одних випадках потрібен один маркувальний знак, в деяких випадках його мало. І все це має місце в тій сфері, в якій законодавство опрацьовується дуже ретельно і змінюється кожні два роки, щоб відповідати рівню техніки і технологій. Однак транспортування це проміжний процес в обороті хімічної продукції. Ми, транспортники, часто забуваємо про те, що перевезення це всього лише засіб задоволення потреб промисловості та суспільства в перевезеннях. Те, що перевізники перевозять, використовується в промисловості та побуті. І ймовірність, що небезпечний продукт проникне в навколишнє середовище або матиме місце його контакт з людиною або твариною, на інших етапах використання продукту теж дуже велика. У цьому випадку неправильна класифікація та маркування можуть мати дуже сумні наслідки. Не потрібно забувати, що людина вживає заходів безпеки спираючись на наявну в нього інформацію. Якщо цієї інформації немає або вона невірна, то і людина прийме неправильні заходи безпеки. Що це означає при поводженні з токсичними, інфекційними, легкозаймистими, вибуховими та іншими подібними небезпечними речовинами, нескладно уявити.

Вирішити ці та багато інших проблем, на всесвітньому рівні, покликана Узгоджена на глобальному рівні система класифікації небезпеки та маркування хімічних речовин. На сьогодні діє третя редакція даного документа. Вимоги цього документа щодо хімічної продукції вже обов’язкові, щодо виробів, що містять хімічні речовини (наприклад, аерозолів) будуть обов’язкові незабаром.

Ще одним дуже важливим документом є Рекомендації ООН з перевезення небезпечних вантажів: Керівництво з випробувань і критеріїв, які доповнюють Рекомендації ООН з перевезення небезпечних вантажів: Типові правила і Погоджену на глобальному рівні систему класифікації небезпеки та маркування хімічної продукції. Даний документ містить критерії, методи випробувань та процедури, які використовуються для класифікації небезпечних вантажів. У першу чергу він корисний організаціям, які займаються класифікацією небезпечних вантажів. Керівництво з випробувань і критеріїв розробляється Комітетом експертів з перевезення небезпечних вантажів. На сьогодні діє п’яте видання Керівництва з випробувань і критеріїв.

Ще одним документом, вимоги якого практично без змін переносяться в міжнародні регламенти у сфері перевезення небезпечних вантажів, є «Правила безпечного перевезення радіоактивних матеріалів» (на схемі – ПБПРМ).

Метою Правил безпечного перевезення радіоактивних матеріалів є встановлення вимог, які повинні виконуватися для забезпечення безпеки і захисту осіб, майна та навколишнього середовища від впливу випромінювання в процесі перевезення радіоактивного матеріалу. Вимоги ПБПРМ є обов’язковими для виконання. Однак виконання положень ПБПРМ на практиці, часто недостатньо при перевезенні радіоактивного матеріалу. Це пов’язано з тим, що міжнародні регламенти доповнюють вимоги даного документа, покладаючи виконання його положень на різних учасників перевезення небезпечних вантажів, передбачаючи додаткові положення і т.п. Наприклад, на додаток до вимог ПБПРМ, для автомобільного перевезення встановлені окремі вимоги до маркування та додаткового обладнання транспортних засобів, перевізними документами, навчанню водіїв, сумісного завантаження і багато інших.

Міжнародні угоди у сфері перевезення небезпечних вантажів для різних видів транспорту

Міжнародні угоди, які регламентують перевезення небезпечних вантажів різними видами транспорту, розробляються в рамках міжнародних організацій.

Вибір міжнародної угоди, вимогами якого необхідно керуватися при організації (здійсненні) міжнародного перевезення небезпечних вантажів, залежить від виду транспорту, яким здійснюються перевезення, виду вантажовідправлень, а також маршруту перевезення.

Більшість з наведених нижче угод перевидаються через певні проміжки часу. Так, додатки до ДОПНВ, перевидаються кожні два роки. При користуванні конвенціями, угодами, що регламентують перевезення небезпечних вантажів та додатками до них, важливо пам’ятати, що слід використовувати тільки діючі видання.

Перелік, що складається з 57 міжнародних угод ЄЕК ООН у сфері транспорту, а також зведені таблиці, що містять інформацію про статус цих угод щодо підписання, ратифікації, приєднання та прийняття країнами-членами Організації Об’єднаних Націй, розміщені на сайті ЄЕК ООН.

Річковий і автомобільний транспорт

Так під егідою Європейської Економічної комісії Організації Об’єднаних Націй розробляються угоди, спрямовані на забезпечення безпеки перевезення небезпечних вантажів автомобільним та річковим транспортом. З усіма конвенцій та угод ЄЕК ООН в сфері транспорту Ви можете знайти на офіційному сайті цієї міжнародної організації.

В рамках Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ADR = ДОПНВ) 49 держав узгодили спільні правила перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом через їхні кордони й по їх територіях. Самим останнім виданням даної угоди є ДОПНВ 2017.

Міжнародне перевезення небезпечних вантажів річковим транспортом регламентує Європейська угода про міжнародне перевезення небезпечних вантажів внутрішніми водними шляхами (ADN = ВОПНВ). Актуальне видання ВОПНВ 2011.

Повітряний транспорт

Перевезення небезпечних вантажів по повітрю регламентується двома міжнародними угодами: Технічними інструкціями з безпечного перевезення небезпечних вантажів по повітрю ІКАО і Правилами перевезення небезпечних вантажів IATA. Технічні інструкції видаються Міжнародною організацією цивільної авіації та містять всі докладні інструкції, необхідні для безпечного міжнародного перевезення небезпечних вантажів по повітрю.

Однак, окремі авіакомпанії посилюють вимоги Технічних інструкцій ІКАО. З урахуванням цього, положення Правил перевезення небезпечних вантажів, що публікуються Міжнародною асоціацією повітряного транспорту, містять більше заборон і обмежень.

Правила перевезення небезпечних вантажів IATA не видані російською мовою, їх неможливо знайти  у вільному доступі в Інтернет.

Залізничний транспорт

Основними міжнародними угодами з перевезення небезпечних вантажів залізничним транспортом є:

• Правила міжнародного перевезення небезпечних вантажів залізницею (RID), RID не видається російською мовою, тому за посиланням Ви можете подивитися даний документ латиською мовою;

• Правила перевезень небезпечних вантажів Додаток 2 до Угоди про міжнародне вантажне сполучення (СМГС);

• Правила перевезення небезпечних вантажів по залізницях, з урахуванням всіх змін і доповнень, узгоджених на нараді уповноважених представників залізничних адміністрацій (Протокол від 17-18 березня 2009 року).

• Правила перевезень рідких вантажів наливом в вагонах-цистернах і вагонах бункерного типу для перевезення нафтобітуму, узгоджені на нараді уповноважених представників залізничних адміністрацій (Протокол від 17-18 березня 2009 року).

Морський транспорт

Основними угодами, що регламентують міжнародне перевезення морським транспортом, є:

•  Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі (СОЛАС-74);

•  Міжнародна конвенція по запобіганню забруднення з суден (МАРПОЛ);

• Міжнародний кодекс морського перевезення небезпечних вантажів (МК МПНВ);

•  Кодекс безпечної практики перевезення незернових навалочних вантажів (BC Code).

Європейська угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ = ADR)

Міжнародні перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом регламентуються європейською угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ = ADR).

ДОПНВ – це угода, в рамках якої 49 держав узгодили спільні правила перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом через їхні кордони й по їх територіях. Скорочення «ADR» засновано на ключових словах назви Угоди французькою мовою (Accord europe’en relatif au transport international des marchandises Dangereuses par Route).

Головна мета ДОПНВ полягає в забезпеченні безпечного перевезення небезпечних вантажів, а також у спрощенні міжнародних перевезень таких вантажів (країни – учасниці угоди повинні допускати перевезення небезпечних вантажів з інших країн-учасниць за умови дотримання вимог ДОПНВ).

Сьогодні Договірними сторонами угоди є (мал. 1): Австрія, Азербайджан, Албанія, Андорра, Білорусь, Бельгія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, колишня Югославська Республіка, Македонія, Угорщина, Німеччина, Греція, Грузія, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Казахстан, Кіпр, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Марокко, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Республіка Молдова, Російська Федерація, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Сполучене Королівство, Таджикистан, Туніс, Туреччина, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чорногорія, Чеська Республіка, Швейцарія , Швеція та Естонія.

Мал. 1. Країни - учасниці ДОПНВ

Мал. 1. Країни – учасниці ДОПНВ

ДОПНВ застосовується до перевезень, які здійснюються через територію, принаймні, двох країн – учасниць угоди, якщо інше не передбачено національним законодавством.

В інтересах забезпечення однаковості і вільної торгівлі в рамках Європейського союзу (ЄС) додатка А і В до ДОПНВ були також прийняті державами – членами ЄС за основу для регулювання автомобільного перевезення небезпечних вантажів в межах їх територій і між ними (директива 94/55 / ​​ЄС Ради від 21 листопада 1994).

ДОПНВ було також прийнято низкою країн (у тому числі України), які не є членами ЄС, як основа для свого внутрішньодержавного законодавства.

ДОПНВ складається з самої угоди і двох додатків, які є його невід’ємними частинами:

• Додаток А – Загальні положення та положення, що стосуються небезпечних речовин і виробів;

• Додаток В – Положення, що стосуються транспортного устаткування і транспортних операцій.

Угода складається з сімнадцяти статей, в яких викладені основні питання, що стосуються вступу його в силу, відхилень від вимог ДОПНВ, порядку внесення змін до угоди, а також процедури вирішення спорів і т. П.

Ключовою є стаття 2 угоди, в якій йдеться про те, що міжнародні перевезення небезпечних вантажів, крім деяких надзвичайно небезпечних вантажів, можуть здійснюватися автотранспортними засобами за умови дотримання:

• вимог, передбачених у додатку А, яким повинні відповідати небезпечні вантажі, зокрема, вимог, до їх пакування та маркування;

• вимог, передбачених у додатку В, що стосуються конструкції та обладнання транспортних засобів з небезпечними вантажами, а також вимог до їх руху.

Також за країнами – учасницями ДОПНВ залишається право застосовувати до автомобільних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення небезпечних вантажів по їх території, додаткові вимоги або обмеження, а саме:

додаткові вимоги, що стосуються: а)

• транспортних засобів використовуваних в комбінованих перевезеннях, наприклад, що перевозять на поромах або поїздах;

• транспортних засобів, які заїжджають до портів, інші транспортні термінали або виїжджають з них;

• маршрутів руху або стоянки транспортних засобів з небезпечними вантажами при несприятливих погодних умовах, землетрусах, аваріях, страйках, цивільних заворушеннях або військових діях;

додаткові обмеження, що стосуються: б)

• проїзду через певні споруди, наприклад, мости;

• руху транспортних засобів з небезпечними вантажами за встановленими маршрутами з метою виключення їх проїзду через комерційні, житлові або екологічно чутливі райони, промислові зони з небезпечними об’єктами або дорогами, що становлять серйозну фізичну небезпеку;

• руху транспортних засобів з небезпечними вантажами в певні дні тижня або року.

Вищевказані додаткові положення можуть застосовуватися на території країн – учасниць ДОПНВ, якщо вони не суперечать пункту 2 статті 2 угоди, містяться в їх національному законодавстві і поширюються на автомобільні транспортні засоби, які вчиняють внутрішні та міжнародні перевезення небезпечних вантажів.

Приписи, що регламентують перевезення небезпечних вантажів, а також деякі інші відомості, необхідні для зручності користування угодою, наведені в додатках до ДОПНВ.

Додатки А і В ДОПНВ постійно переглядаються робочою групою WP. 15 на своїх сесіях і з періодичністю раз на два роки перевидаються. Чергова редакція («ДОПНВ 2017 року») додатків А і В ДОПНВ вступила в силу з 1 січня 2017 року. ДОПНВ 2017 може використовуватися до 30 червня 2017 р. Відповідно до перехідних положень, які передбачені в ДОПНВ 2017 року, варіант ДОПНВ 2015 року може використовуватися до 30 червня 2017.

©2018 "СУСАР" - «Спілка учасників спеціального автодорожнього руху»

Log in with your credentials

Forgot your details?